Переводы
Из Василия Головецкого
*****
Сестра-весна вернулась на крылах,
За говорливым клином журавлиным.
И небо подсинила нежно-синим
Как будто птичье счастье разлила.
Развесила у вербы на ветвях
Жемчужины с пушистой позолотой.
Семейным духом, доброю заботой
Наполнилась воскресшая земля.
Сестру-весну я заключил в объятья.
Как в светлой юности когда-то,
Стоим, щемящее молчание храня.
Все понимаем, рук не разнимая.
Приход весны я сердцем принимаю,
Давным-давно мы кровная родня.
*****
Василь Головецький
Сестра-весна приїхала здаля
Із журавлиним галасливим клином,
Та й підсинила небо ніжно-синім
Для кожного дзвінкого журавля.
Розвішала дарами на гілля
Вербове золоті свої перлини,
І щемним-щемним запахом родини
Наповнилась оновлена земля.
Ми із сестрою міцно обнялись,
Як у далекій юності колись.
І мовчимо на сонечку ранковім.
Ми з нею розуміємось без слів:
Стрімку весну я серцем зрозумів,
Бо ми давним-давно рідня по крові!