Всі сподіваються на чудо,
Таким же був дурний Іван:
Піду царівну я здобуду
Й пустив стрілу він у туман.
Ходив не довго (не далеко
Свою стрілу він запустив)
Знайшов він жабу, що лелека
На свій обід іще не з’їв.
Стрілу у пащі та тримала
І вже напевно знала все,
Бо в інтернеті прочитала,
Стріла їй принца принесе.
Іван схопив її у руки,
(Все як написано в казках)
Хоч відчував у серці муки,
Переборовши сумнів, страх,
Зробив палкий він поцілунок
І жаба стала підростать…
У нього вивернуло шлунок
Бо уявив, як з нею спать.
У неї випали всі зуби
І зовсім лиса голова,
Страшні бородавки усюди
Тай не відомо – чи жива?
Вона до нього стала лізти,
Та ротом в шию цілувать.
Подумав, хоче його з’їсти,
І став від страху він кричать:
О, Боже! Дай мені свободу
Від цього чуда із чудес!
Він підхопився і «дав ходу»,
Лиш після літри він воскрес!
С. Надубов 13.02.20