Родинні почуття
З’явився раптом родич, -
мов виринув нізвідки;
давно в літах мій дядько,
бо й я ж не молода.
Хоч змолоду був гордий,
та, пригадав сирітку, -
то ангел мій, як батько,
йому пораду дав.
Бо ангел мій знайомий
із родичем зустрівся
і щось йому на вухо
прошелестів крилом, -
можливо аксіому,
що: «Кожен десь та грівся.
Як у душі не глухо –
і ти ділись теплом.
І дядько, як уміє,
неначе рідний тато,
мене вже до обіду
запрошує в свій дім.
А в сироти рідні є –
недовго рахувати.
Звичайно, що поїду, -
я рада їм усім.
Грудень 2019 р.