На фото святий старець Іоаким Ітакийський.
Йшов колись старець,
За обрій…, дорогою,
Навкруги зеленіли степи!
Та невтомно молився,
У думках, до Бога:
«Ісусе, мій Боже!
Спаси…»!
Сонце в зеніті…,
Цикади цвіркочуть…,
У чистому небі – блакить!
Бачить…, мов тітка,
Стоїть на узбіччі…,
То «чуму»… на дорозі,
Неждано, зустрів…
Ах ти клята…,
З косою…, беззуба!!!
Що забула…,
На нашій Землі?
Тож…, скільки людей
Унесеш ти з собою???
Господи, Боже Святий!!!
На кавовій гущі
Собі ворожила!
Що у останні …, ці дні
Заберу із собою
Не багато… й не мало…,
Тільки усього –
П’ять тисяч життів…!
Та й розійшлися…,
Своїми шляхами,
Бо настали недобрі часи!
Молиться старець, благає:
«Від мору людей захисти…»!
Б’ють дзвони «в набат» -
Безперервно!
У кожному місті…,
У кожнім селі…
Так у скорботах
Години летіли!
Припинились , невдовзі,
Хвороби усі…!
І знову той старець
З «чумою» - зустрівся!
«Ісусе, мій Боже! Спаси…»!
Ах ти клята…,
З косою…, беззуба!!!
Ти ж мене… запевняла тоді!
Що п’ять тисяч всього…,
А забрала відразу –
Тисяч п'ятнадцять
Невинних життів…
Не п'ятнадцять…, а п’ять, як казала!!!
Останнім бажала – поцупить тебе!
Ті десять тисяч… померли… - від страху!
Коли в метушні за кутами ховались…,
Та бігли кудись…, не туди!
Вони за натуру свою – всі боялись,
Бо дуже жаліли… - тільки себе…
А тебе, старий…,
Ти так зміцнений духом,
З немічним тілом…, слабким!!!
Як Покровом Всесильним…,
Чомусь зберігали:
Праведність, Віра…,
Стійкість, незламність…!
І молитви твої…,
Що усі – «За людей…»!
Йшов колись старець,
За обрій…, дорогою,
Навкруги зеленіли степи!
Та невтомно молився,
У думках, до Бога:
«Ісусе, мій Боже!
Спаси…»!
28 березня, 2020 рік
Порада: Науковці-медики радять, що у разі будь яких легеневих інфекцій дуже корисними для хворого є жири тваринного походження, а саме – сало, або жирні морепродукти, такі як лосось. А це означає, що саме національний продукт може врятувати українську націю від тяжких наслідків при профілактиці, або при захворюванні на «КОРОНОВІРУС». Бо лосось, чи форель в українських ставках не розводять, а свинячого сала в Україні вдосталь… Якщо до цього додати САМОІЗОЛЯЦІЮ та обов’язкове й часте миття рук і обличчя після виходу у «світ», то все буде гаразд!
Усім потрібно також пам’ятати , що при виникненні екстремальних, форс-мажорних подій, або катастроф, дуже часто величезну небезпеку представляє не сама подія, а викликана нею ПАНІКА!!! Саме паніка може забрати людських життів в рази більш, ніж будь яка катастрофа, що викликала цю паніку. Епідемія КОРОНОВІРУСА фактично нічим не відрізняється від багаторазово пережитих нами епідемій атипової пневмонії, безкінечних різновидів грипу тощо. І нам до цього в Україні не звикати!
Просто зараз ця ЗАРАЗА набула більших масштабів, ніж раніше. І тут головне – не панікувати і не піддаватися будь-якої масової істерії. Треба зберігати спокій! Чи не ми неодноразово піддавалися різним епідеміям? Ми їх пережили, чи ні??? Пережили!!! Переживемо і COVID-19… Тут дуже важливо дотримуватися елементарних правил особистої гігієни, особистого захисту від можливого зараження та простих правил санітарії, про які нам весь час нагадують офіційні державні СМІ.
І найголовніше!!! Менше дивиться та менш слухайте Інтернет - джерела ОБС (одна баба сказала)…
Православные христиане 15 марта (по новому стилю) отмечают день памяти
афонского святого преподобного Иоакима Итакийского. Святой Иоаким
родился в 1786 году на греческом острове Итака в благочестивой семье.
Мачеха упрекала его в пренебрежении домашними обязанностями, что он
вместо того, чтобы помогать по дому посещал церковь. Он работал на судне
у отца, а затем нанялся юнгой на торговый корабль. Тяжело работая, святой
не забывал о посте и молитве. Однажды их корабль пристал к берегам
Афона. Тогда святому было 17 лет. Он посетил Ватопед, где и остался, и
принял монашество, а затем – великую схиму. Здесь он в течение 20 лет
исполнял послушание эконома. В годы Греческой революции - 1821–1829 гг,
святой Иоаким проводил беседы с людьми, утешал народ, поддерживая
национальный и христианский дух. Он устроился работать на корабль
матросом, развозил продукты и таким образом спас много людей от голода.
Однажды ночью, когда судно пришвартовалось возле берегов Пелопоннеса,
он услышал выстрелы и крики людей, убегающих от отряда. С молитвой
Иоаким пристал к берегу и принял беглецов на борт. Таким образом, никто
не пострадал. Когда воцарился мир, святой отправился на Итаку. Пять лет он
прожил в лишении всего самого необходимого, в лесной чаще. Он проводил
все время в молитве. К святому приходили местные жители за духовным
советом. Его прозвали Иоакимом Папулакисом (в переводе - Батюшкой). Все,
что ему приносили люди в знак благодарности, он раздавал нищим. Он
получил от Святого Духа дар прозорливости и предупреждал людей о
грядущих опасностях, предотвращал преступления, утешал бездетных
женщин, предсказывая им о рождении будущих детей. Своей жизнью он
служил примером для подражания всем местным жителям. Однажды на него
донесли, что святой якобы пророчествует о будущих несчастьях. Его вызвали
к губернатору острова, который был англичанином. Он хотел ударить
Иоакима, но его кресло перевернулось, он упал и потерял сознание.
Очнувшись, губернатор попросил у святого прощения и отпустил его. С тех
пор Иоаким ходил по острову, проповедуя веру Христову и только на зиму
искал, где укрыться от морозов. На теле святой носил тяжелую плиту из
свинца, постился и непрестанно молился. На деньги жертвователей он
строил церкви в селениях, где их не было, и помогал бедным.
Молитвами святого прекращались эпидемии, нашествия саранчи,
исцелялись больные. В одном из селений началась эпидемия чумы, и он
повелел построить церковь, и после того как святой там помолился, болезнь
отступила. Он многократно подвергался гонениям.
Святой упокоился с миром 15 марта 1868 года после непродолжительной
болезни. На его похороны пришли почти все жители острова, желая получить
хоть частичку его одежды или савана. Поэтому, его мощи оказались в
опасности, его пришлось тайно похоронить за церковью святой Варвары,
построенной по указанию Иоакима в селении Ставрос. 23 мая 1992 года по
благословению игумена обители Ватопед произошло обретение мощей святого
Иоакима. В 1998 году он был канонизован в лике святых.