Не кожен знає день і час,
Коли навік заплющить очі,
Бо це приховано від нас
Містичним покривалом ночі.
А все набуте - злий тягар,
Важке надбання, варте вади,
Останній каверзний удар,
Якому ТАМ - ніхто не радий.
Свідомість притчу воскресить
Про вушко голки та верблюда...
Та промайне життя за мить,
І враз збагне: не буде ЧУДА.
Чекати будуть, та - не там,
Де тиха радісна дорога,
Веде в небесний світлий храм
Усіх, хто справді вірив в Бога.
Пророцтв очікує ОРДА,
Рахує дні, боїться вмерти.
Питають; "Як Сковорода
Знав точний час своєї смерті?"
Яка різниця, гидка тля,
Коли вас піт холодний вкриє,
Від вас лише зітхне земля,
Й не поховають, а - ЗАРИЮТЬ.