Володимир Висоцький “Рядовий Борисов”
"Рядовий Борисов!" - "Я!" - "Кажи, як було дiло!?"
"Я тримався iз останніх сил:
Періщив дощ, втомився, ну, а потім вже й стемніло ...
Тiльки попередити хотiв!
На перший окрик: "Стiй! Хто йде?" він жартував,
Як у повiтря стрелив, - “Дурень!” вiн кричав,
Ледь забарився, й сперечатися не став,
Чинарик виплюнув - і вже впритул стріляв".
"Киньте, рядовий, давайте правду, - вам же краще!
Ви б його впізнали за версту ... "
"Був туман - не вгледів - темно, хмарно й непутяще, -
Йшов хтось через темряву густу.
На перший окрик: "Стiй! Хто йде?" він жартував,
Як у повiтря стрелив, - “Дурень” вiн кричав,
Ледь забарився, й сперечатися не став,
Чинарик виплюнув - і вже впритул стріляв".
"Рядовий Борисов, - знову слідчий мучив, -
Живо вас вiддам під трибунал! "
"Був в караулі - темрява, туман, ще й дощ докучив, -
Втомився, от тому такий фiнал.
На перший окрик: "Стiй! Хто йде?" він жартував,
Як у повiтря стрелив, - “Дурень!” вiн кричав,
Ледь забарився, й сперечатися не став,
Чинарик виплюнув - і вже впритул стріляв".
.... Рік назад - а я образ не забуваю скоро -
У шахті посварились, я й браток, -
Тiльки, по душам не склалася розмова:
Нам заважав відбійний молоток.
На крик душі: "Залиш її!" він жартував,
На мій удар "Кінчайно, дурень!" - закричав.
Я забарився, був ображений, ще й як, -
Чинарик виплюнув, ніж кинув, - якось так!
На щастя, він таки живучий той нездара! ...
Я ж борг виконував, на службi вартував.
I, правда ж, дощ, туман, й пливли по небу хмари ...
Я за Статутом - правильно стріляв!
На перший окрик: "Стiй! Хто йде?" він жартував,
Як у повiтря стрелив, - “Дурень!” вiн кричав,
Ледь забарився, й сперечатися не став,
Чинарик виплюнув - і вже впритул стріляв".
© Володимир Туленко. Переклад, 2020
https://www.youtube.com/watch?v=QAAzEY_Igyo
*****
Владимир Высоцкий “Рядовой Борисов"
"Рядовой Борисов!"- "Я!"- "Давай, как было дело!"
"Я держался из последних сил:
Дождь хлестал, потом устал, потом уже стемнело...
Только я его предупредил!
На первый окрик: "Кто идет?" он стал шутить,
На выстрел в воздух закричал: "Кончай дурить!"
Я чуть замешкался и, не вступая в спор,
Чинарик выплюнул - и выстрелил в упор".
"Бросьте, рядовой, давайте правду,- вам же лучше!
Вы б его узнали за версту..."
"Был туман - узнать не мог - темно, на небе тучи,-
Кто-то шел - я крикнул в темноту.
На первый окрик: "Кто идет?" он стал шутить,
На выстрел в воздух закричал: "Кончай дурить!"
Я чуть замешкался и, не вступая в спор,
Чинарик выплюнул - и выстрелил в упор".
"Рядовой Борисов,- снова следователь мучил,-
Попадете вы под трибунал!"
"Я был на посту - был дождь, туман, и были тучи,-
Снова я устало повторял.
-На первый окрик: "Кто идет?" он стал шутить,
На выстрел в воздух закричал: "Кончай дурить!"
Я чуть замешкался и, не вступая в спор,
Чинарик выплюнул - и выстрелил в упор"
....Год назад - а я обид не забываю скоро -
В шахте мы повздорили чуток,-
Правда, по душам не получилось разговора:
Нам мешал отбойный молоток.
На крик души: "Оставь ее!" он стал шутить,
На мой удар он закричал: "Кончай дурить!"
Я чуть замешкался - я был обижен, зол,-
Чинарик выплюнул, нож бросил и ушел.
Счастие мое, что оказался он живучим!...
Ну а я - я долг свой выполнял.
Правда ведь,- был дождь, туман, по небу плыли тучи...
По Уставу - правильно стрелял!
На первый окрик: "Кто идет?" он стал шутить,
На выстрел в воздух закричал: "Кончай дурить!"
Я чуть замешкался и, не вступая в спор,
Чинарик выплюнул - и выстрелил в упор.
© Владимир Высоцкий. Текст, музыка, 1969