На землю, де чудові легені Карпати,
Горні ріки, степи, полонини,
Де родюча земля наче мати,
Де моря та грайливі чайки в повітрі.
Там, где давно уже слово правда
Стала синонимом лжи,
Прилетел Covid -19
И расставил все точки над "и".
Депутати згіблися в Раду
І не знають, з чого почати.
Хтось починає на камеру знімати,
Хтось діорівські маски одягати.
Срочно нужен ответ
На такой нелегкий вопрос:
"Больных в стране нет?"
А тестер-то никто не завез.
Починається гамір та смута
Народні обранці в жаху.
У одного піднялась температура:
"Швидко до лікарні! Погано йому!"
Все бегают в палате вокруг него,
Медсестры подают вкусный обед.
С отдышкой он произносит:"Фух, повезло!"
Единственный тестер показал, что болезни нет.
Міністри охорони здоров'я
Змінюються кожен день.
И пожалуй, хватит предисловья-
В нашей казне скоро настанет белая тень.
Слова, слова, постійні слова,
Що ми йдемо до Європи.
Поки з "нами" країна жива
Ми досягнемо справжньої свободи.
Ложь, ложь, очередная ложь!
Страна погрязла во лжи.
Беспомощность ее ты настолько поймешь,
Увидев бабушку, просящую о помощи.
Ви вважаєте її злиденною?
Вона все життя працювала!
Але пенсія в неї мізерная,
Бо десь "ще один закон" намудрували.
Вона у зоні ризику,
Вона не одна серед нас.
I кого першим лікувати покличете?
Невже інтелігентний простий робочий клас?
Какое пошлое совковое слово
Сейчас прозвучало в груди.
Интеллигенция, рабочий класс - это что такое,
Это люди бездари?
Да ні, мої дорогенькі!
Вони вас годують та вчать,
Вони вас лікують,
Вони вас на світ народять.
Мы вроде бы их уважаем
И говорим, как благороден их труд.
Однако материально их нещадно унижаем,
Пока они все верят, надеются и ждут.
Covid -19 был бы не страшен,
Если бы страна была совершенно другой.
Где был бы обычный школьный забор покрашен,
А в больницу приехал современный прибор.
Але ми настільки жахливі,
Що я не знаю, чи любить Бог нас:
Таких заможних та нещирих,
Таких нещасних як саме зараз.
Чи вистоїмо ми - лиш Боженька знає,
Пробачить наш гріх Він чи ні.
Але я точно сто відсотків знаю,
Що Короновірус все поміняв на землі.
Він показав, що ми не єдині,
Що носимо маски щодня,
Що наші обранці не дуже сміливі,
Лиш про себе переживають вони.
Скільки це буде тривати?
Ніхто не знає із нас.
Але ми точно не повинні мовчати.
Особливо в цей складний час.
Страна, держись!
Вот что я хочу тебе сказать.
Я верю в тебя, твою жизнь.
Ты столько страдала, хватит рыдать!
Страна - это мы, интеллигенция и рабочий класс,
И я в ней обычный учитель,
Страна держится на таких "обычных" нас
-Кто бы ни был наш враг или спаситель!