*** (А.С.Грибоедов, отрывок из пьесы «Горе от ума»
Чацкий
В той комнате незначущая встреча:
Французик из Бордо, надсаживая грудь,
Собрал вокруг себя род веча,
И сказывал, как снаряжался в путь
В Россию, к варварам, со страхом и слезами;
Приехал — и нашел, что ласкам нет конца;
Ни звука русского, ни русского лица
Не встретил: будто бы в отечестве, с друзьями;
Своя провинция. Посмотришь, вечерком
Он чувствует себя здесь маленьким царьком;
Такой же толк у дам, такие же наряды...
Он рад, но мы не рады.
Умолк. И тут со всех сторон
Тоска, и оханье, и стон:
Ах! Франция! Нет в мире лучше края! —
Решили две княжны, сестрицы, повторяя
Урок, который им из детства натвержён.
Куда деваться от княжен!
Я одаль воссылал желанья
Смиренные, однако вслух,
Чтоб истребил господь нечистый этот дух
Пустого, рабского, слепого подражанья;
Чтоб искру заронил он в ком-нибудь с душой,
Кто мог бы словом и примером
Нас удержать, как крепкою возжой,
От жалкой тошноты по стороне чужой.
Пускай меня отъявят старовером,
Но хуже для меня наш Север во сто крат
С тех пор, как отдал все в обмен на новый лад, —
И нравы, и язык, и старину святую,
И величавую одежду на другую —
По шутовскому образцу:
Хвост сзади, спереди какой-то чудный выем,
Рассудку вопреки, наперекор стихиям,
Движенья связаны, и не краса лицу;
Смешные, бритые, седые подбородки!
Как платья, волосы, так и умы коротки!..
Ах! если рождены мы всё перенимать,
Хоть у китайцев бы нам несколько занять
Премудрого у них незнанья иноземцев;
Воскреснем ли когда от чужевластья мод?
Чтоб умный, бодрый наш народ
Хотя по языку нас не считал за немцев.
«Как европейское поставить в параллель
С национальным — странно что-то!
Ну как перевести мадам и мадмуазель?
Ужли сударыня!!» — забормотал мне кто-то...
Вообразите, тут у всех
На мой же счет поднялся смех.
«Сударыня! Ха! ха! ха! ха! прекрасно!
Сударыня! Ха! ха! ха! ха! ужасно!!» —
Я, рассердясь и жизнь кляня,
Готовил им ответ громовый;
Но все оставили меня. —
Вот случай вам со мною, он не новый;
Москва и Петербург — во всей России то,
Что человек из города Бордо
Лишь рот открыл, имеет счастье
Во всех княжен вселять участье;
И в Петербурге и в Москве,
Кто недруг выписных лиц, вычур, слов кудрявых,
В чьей по несчастью голове
Пять, шесть найдется мыслей здравых,
И он осмелится их гласно объявлять, —
Глядь...
*** (вільний переклад П.Голубкова)
Чацький
У тій кімнаті зустріч чоловіча:
З Бордо французик, надсадившись у грудЯх,
Зібрав навкруг себе рід віча,
Розповідав, як споряджався в шлях
До варварів,в Росію, зі сльозами;
Приїхав - і знайшов тут ласки без кінця;
Ні слів російських, ані нашого лиця
Він не зустрів: немов у Франції, з друзЯми;
Своя провінція. Подивишся – гарем.
Він відчував себе маленьким тут царем;
Такий же толк у дам, такі ж вбрання-наряди...
Він радий, але ми не раді.
Замовк. І тут з усіх боків
І охання, і стогін, чи то спів:
Ах! Франція! Немає краще краю! -
Князівни дві, сестриці дві волаютьють
Урок, який їм ще з дитинства «затверджо»н.
Куди подітись від княжон!
А я одаль возносив побажання
Смиренні, проте вголос звук,
Щоб винищив господь нечистий дух
Порожнього того наслідування;
Щоб іскру заронив кому-небудь з душею,
Хто міг би словом, прикладом умілимм
Утримати Господьнею вожжею
Від жалюгідності перед красой чужею.
Нехай хоч оголосять «старовіром»,
Для мене Північ гірше у сто крат
З тих пір, як обміняв на новий лад, -
І звичаї, і мова, й безліч свят,
І одяг цей, величний, на «стандарт» -
За шутовським зразком швеця:
Там хвіст, тут якийсь дивний виїм,
І глузду всупереч, й наперекір стихіям,
Рухи пов'язані, й краса не до лиця;
Смішні і голені, і сиві ці бородки!
Волосся, сукні і уми короткі! ..
Якщо народжені ми все переймати,
Хоч у китайців нам кой-що б зайняти
Премудрість в них від незнання чужинців;
Чи ми воскреснемо від чужевладдя мод?
Щоб і розумний, і бадьорий наш народ
Хоча б по мові не вважавсь за німців.
«Як європейське те поставиш в паралель
З національним - дивно щось там!
Ну як перевести мадам, мадмуазель?
«Невже це Пані?! » - бурмотів десь хтось там… ..
І уявіть, що тут у всіх
На вислів мій піднявся сміх.
«Що, Пані? Ха! ха! ха! прекрасно!
Що, Пані? Ха! ха! ха! потрясно!!» -
Розсердившись, життя клянучи, я
Вже готував їм відповідь громову;
Але усі залишили мене. -
Ось випадок зі мною, він не новий;
Москва і Петербург – в Росії місце то,
Де житель міста, скажемо, Бордо
Лише свій рот відкрив, вже має щастя
У всіх княжон вселяти співучастя;
І в Петербурзі і в Москві,
Хто недруг писаних осіб, слів кучерявих,
В чиїй нещасній голові
П'ять, шість думок знайдеться не корявих,
І він наважиться їх оголошувать, -
Глядь…