...мов й колискОва, мОва, — / словно и колыбельная, мОва, —
як дУшу чуть з пів-слОва... / если душу слыхать с полуслова...
...як не "заГАДочна" вонА, — / если она не "заГАДочна", —
твоя та Божая сповнА... / а сполна твоя и Божия...
...й за пуповИночку ж собІ, — / и за пуповиночку себе, —
й кровиночку б, з РіднІ, й тобІ... / и кровиночку бы, из Родни, и тебе...
...бо суть яка життІв при дні*, — / ибо какая суть жизней при дне*, —
без душ сирітськії й сумнІ... / без душ они сиротские и печальные...
...не гіднії й випрОбувань, — / не достойные и испытаний, —
ба, аж за ними святкувАнь... / а празднования ведь опосля...
...про вИщий Обрій так й не мрій, — / о небосводе так и не мечтай, —
май плай: там й пай; й все з власних дій... / имей тропку: там и пай; и всё своими действиями...
*) се не день: дно! Й ПЕРЕКЛАДАЮ: это не день, а дно!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Хто не прогавив мою пропозицію, — мов i Ти слОва: Мова завше-бо готова!
Й ніби сталась передмова до дещиць з життів мистецтв, — не вповні відомих навіть законним їх спадкоємцям??
Та ж не гав і наступну інфу, від Ганни Черкаської... А про викуп ТарАса ГригОровича Шевченка (ШэвчЭнка)!!!
"Скільки можна торочити, що "діячі російської культури викупили з кріпацької неволі українського поета Тараса Шевченка". І кого з росіян Ви там бачили?
Російський художник Карл Брюллов і російський поет Василь Жуковський вирішили викупити Шевченка з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за 2500 рублів, на той час ця сума була еквівалентна 45 кг чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і 4 травня 1838 р. портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина.
Росіянин Карл Брюлло (1799-1852) - по батькові нащадок знаменитих французьких емігрантів-гугенотів, по матері – німець. Карл Брюлло став Карлом Брюлловим за указом Олександра I, аби прізвище сповіщало іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувало російські прізвища, йому подарували букву «в». Оскільки життя в Петербурзі не склалося, художник випрохав дозвіл виїхати в улюблену Італію. За легендою, він доїхав до кордону, там зняв увесь свій одяг і викинув його, бо не хотів брати з собою навіть пилюку Росії-мачухи.
Російський поет В. Жуковський – нешлюбний син російського поміщика Панаса Буніна (прадід відомого письменника, лауреата Нобелевської премії Івана Буніна), мати – Сальха, туркеня за походженням, узята в полон росіянами при штурмі Бендер у серпні 1770 року. Полонянку хрестили з ім'ям Єлизавети Турчанінової. Народжений нею син Василь за бажанням П. Буніна був усиновлений білоруським шляхтичем Андрієм Жуковським (який жив «на хлібах» у Буніних), що дозволило Жуковському уникнути долі незаконнонародженого. Його особисте походження поглибило співчуття до долі Шевченка.
Відомо, що поряд з портретом Жуковського розігрувалися предмети порцеляни і коштовності. Хто їх виграв і чи виграв хтось взагалі? Портрет Жуковського не виграв ніхто! Царська родина на нього претензій ніколи не виявляла. Після проведення лотереї Брюллов ще 14 років працював над портретом і тільки після смерті художника родина продала його російському підприємцю Третьякову. У 1939 році портрет Жуковського, за який, ніби то було викуплено Шевченка з кріпацтва, потрапив до новоствореного музею Т.Г.Шевченка в Києві.
Оскільки лотерея із розіграшу портрета Жуковського не дала бажаної суми, кошти на викуп поета збирали в складчину, яку започаткували К. Брюллов, В. Жуковський, О. Венеціанов та Ю. Баранова. Олексій Венеціанов син грецького купця з Ніжина Фармакі-Венеціано та українки. Живопису навчався у українця Володимира Боровиковського. Юлія Баранова (1789 - 1864) - німкеня, графиня, народжена Адлерберг, гофмейстриня, статс-дама, вихователька дочок Миколи I.
Кошти для викупу здали: земляк Т. Шевченка художник Іван Сошенко; художник Аполлон Мокрицький з Полтавщини, нащадок козака Таволги, випускник Ніжинської гімназії вищих наук; поет Євген Гребінка (козацький нащадок роду Чайковських); граф Вієльгорський Михайло - поляк, віолончеліст, композитор.
Василь ГригорОвич - козацький нащадок із Полтавщини, випускник Київської академії, конференц-секретар Академії мистецтв, брав участь у викупі Шевченка з кріпацтва і допоміг влаштувати його в Академію мистецтв пенсіонером Товариства сприяння художникам. Т. Г. Шевченко присвятив Григоровичу поему «Гайдамаки» і згадує про нього на сторінках свого щоденника та в повісті «Художник».
Лотерея відбулася 22 квітня (4 травня) 1838 року, а 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну."
Сподобився чимось і поділитися, дякую Вам за увагу; а зАйде хто її гідний — цікавтеся й надалі?