відмите повітря дощами,
що не хотіли припинятися
і лили безперестанку,
стіна з води, як перпеникуляр
до землі,
вона наче в неї вмурована, стійкА, не зрушиш з місця,
не пересунеш де-інде, вона лише іноді міняє кут нахилу,
але залишається безвідривною від тверді,
так і я, і ти, як той безупинний дощ і та земля, що його в себе приймає,
цікаво,
що буде,
коли він все ж припиниться,
мій дощ
00.07
07.04.2020