А весна в селі – не те, що в місті!
Там повітря свіжістю п’янить,
Трави в росах викупані, чисті,
Все цвіте, буяє, гомонить.
Бачимо весни чудову вроду,
Як вона яскраво струменить!
Бог з’єднав людину і природу,
І благословив прекрасну мить!
Оживають гори, луки, доли,
І кипить робота на полях…
Так духмяно, терпко, як ніколи,
Пахне щойно зорана рілля.
Зеленіють трави скрізь шовкові,
В лісі рястом вкрилася земля.
І квітчасті килими казкові
Нам дарують луки і поля.
Понад ставом верби нахилились.
І гіллям весь берег обійма,
Так весні радіють, бо журились
Дуже довго, як була зима.
В небі спів лунає голосистий,
І птахи, мов човники, снують.
На високім дереві дуплистім
Старанно гніздо лелеки в’ють.
А весна усім дарує радість,
Для душі – найвищі почуття…
З неба ллється тиха Божа благість
І дає наснагу для життя.
Не любити, просто, неможливо
Усмішку весняну осяйну.
Ми благословенні і щасливі,
Що зустріли ще одну весну!
Все навкруг сміється і співає,
Музикою дивною бринить.
Я в молитві Бога прославляю
За прекрасну, неповторну мить!