ЧАКЛУНСТВО
Ці очі то туманні, то прозорі,
То – наче вир, то там горить маяк…
Запалюєш ти ними в небі зорі,
Щоб бачив шлях вночі до тебе я.
А як прийду – утримують до ранку.
Хіба це не чаклунство, не гіпноз?
Твої повіки – то очей фіранки –
Дозують тої магії наркоз.
Замки фіранок тих – пухнасті вії,
Вони відкриті – сяйво із очей!
Від погляду твого я то німію,
То красномовство, як ріка, тече.
То ніжності слова в очах читаю,
То інею морозного там слід…
Ти небезпечна – наче плід із раю,
БажАна тАкож – як той самий плід!
10.04.2020 р.