Є братерство по духу і крові,
І це є вищий ступінь рідства -
Попри те, що різниця у мові,
Чи різниться суспільства верства…
Кожен день нам доносить зі Сходу
Плату – кров українських синів -
За мою та за нашу свободу,
Мирне сонце та лагідність снів.
Їм життя не повернеться знову,
І коханна їх не зустріча,
Не співати свою колискову,
Не тримати мале дитинча.
Кожен з них – наче зрізаний колос,
Або гілка родинних дерев...
А тужіння розпачливий голос
Серце ніби в лещата бере.
Наче прірва наразі між нами.
Що мине - сподіватись дарма…
Саме КРОВ нас не зробить братами...
А по тому і прощень нема.