Мне ладонь позолотит листвою
Осень, наступившая в свой срок.
Тишиной порадует лесною.
Тронет паутинкою висок.
Разольётся запахом медовым,
К солнцу, ввысь идущим от земли
Там, где лишь вчера ковром шелковым
Травы перезрелые цвели.
Ты пойми мои печали, осень.
Если в чём грешна – прости вину.
Я люблю полуденную просинь,
Глаз твоих родную глубину.
Но куда-то за бедовым летом
Радость растворилась без следа,
Одарила жёлтеньким букетом,
Словно попрощалась навсегда.
Перевод с белорусского
* * *
Мне на памяць восень пазалоціць
Жоўтым лісцем цёплую далонь,
Яблыкамі ў садзе заахвоціць,
Упрыгожыць павутою скронь.
Разліецца гожаю мядовай
Зманлівай паводкай па зямлі,
Там, дзе ўчора дываном шаўковым,
Кветкі чабаровыя цвілі.
Зразумей маю самоту, восень,
І няўважлівасць маю даруй.
Я люблю саромлівую просінь,
Глыбіню тваіх вачэй. Не злуй!
Але недзе за бядовым летам
Радасць шчабятлівая ўцякла,
Адарыла жоўценькім букетам,
Як са мной апошні раз была.
Мне на памяць восень пазалоціць…