Леся Українка
Вступ до поеми “ДАВНЯ КАЗКА”
Може б хто послухав казки?
Ось послухайте, панове!
Тільки вибачте ласкаво,
Що не все в ній буде нове.
Та чого там люди добрі
За новинами впадати?
Може, часом не завадить
І давніше пригадати.
Хто нам може розповісти
Щось таке цілком новеє
Щоб ніхто з нас не відмовив:
“Ет, вже ми чували сеє...”
Тож, коли хто з вас цікавий,
Сядь і слухай давню казку,
А мені, коли не лаврів,
То хоч бубликів дай в’язку.
Десь, колись, в якій країні,
Де захочете, там буде,
Бо у казці, та й ще в віршах,
Все можливо, добрі люде;
Десь, колись, в якій країні
Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів
Не позичений, а власний
ПЕРЕВОД Г.Матросовой
Кто послушать хочет сказку
В детство чтоб вернуться снова?
Но простите ради Бога,
Что не все в ней будет ново.
Люди добрые, зачем нам
Слушать новости одни?
Может быть, не помешает
Старины припомнить дни.
И кто может нам поведать
Что-то новое едва ли,
Чтоб нельзя было ответить:
«Это мы уже слыхали…»
Если стало интересно,
Сядь, послушай эту сказку,
Ну, а лавров мне не надо –
Разве что баранок вязку.
Где-то в тридевятом царстве
И когда, судите сами,
Ведь в стихах и сказках часто
Правда рядом с чудесами;
Где, когда, в какой державе,
Счастья радости не зная,
Жил поэт, талант свой редкий
У людей не занимая.