Василь Симоненко
Може ти зі мною надто строга,
Та й чого б ти ніжною була!
Але ти в життя моє убоге
Зіркою яскравою ввійшла.
І нехай проміння те не гріє,
Що послала зірка з далека,
Та до неї лине й лине мрія,
Ніби світло, тиха і легка.
І не треба долі дорікати,
Всіх не може обігріть вона:
Нас до тебе горнеться багато,
Але ж ти одна.
ПЕРЕВОД Г.Матросовой
Может строгая со мной ты слишком,
Отчего ж со мною нежной быть!
Я перед тобой совсем мальчишка -
Так за что ж тебе меня любить?
Пусть лучи твои меня не греют,
Как звезды далекой огонек,
Я мечтал назвать тебя своею,
Но мечту я выполнить не смог.
И не стоит проклинать судьбину,
Всех не может обогреть она.
Восхищаются тобой мужчины,
Ну а ты – одна.