Василь Симоненко
Розвели нас дороги похмурі
І немає жалю й гіркоти,
Тільки часом у тихій зажурі
Випливаєш з-за обрію ти.
Тільки часом у многоголоссі,
В суєті поїздів і авто
Спалахне твоє біле волосся
Сірі очі и каре пальто.
ПЕРЕВОД Г.Матросовой
Развели нас с тобою дороги,
Жалость, горечь ушли стороной.
Вот мечтаю – стоишь у порога
И опять ты со мной.
Иногда я в толпе замечаю
Твои волосы или пальто…
Отчего мы расстались, не знаю,
И не знает никто