Зоя Тимошенко
Відомо всім, що осінь різною буває,
І лист тримається і квіти ще буяють.
Та раптом ліс чорніє, важчає в ставку вода,
Здалося, що й Землі сповільнилась хода…
З роками у людей, як в осені буває,
Гармонією форма й зміст вражають.
На превеликій жаль частіше у стократ
Вони утворюють Малевіча «Квадрат».
На свою долю я не нарікаю,
Я тільки говорю, що так буває,
Надію маю, й сподівань багато –
На Божім просторі пожити – не в «Квадраті».
ПЕРЕВОД Г.Матросовой
Бывает осенью: еще как - будто лето,
Листва шумит, бушует море цвета, -
Но, вдруг, темнеет лес, вода в пруду остыла
И, кажется, Земля свой бег остановила…
С годами у людей, как с осенью бывает –
В гармонии душа и тело пребывает.
Но жаль, что чаще во сто крат
Напоминает жизнь иных Малевича «Квадрат».
Мне на судьбу не стоит обижаться,
Еще не время с поздней осенью равняться,
Хотелось, чтоб сбылись надежды эти -
Жить не в «Квадрате», а на Божьем свете.