Олеся Райска
Зимова вишня
http://stihi.ru/2017/03/29/6605
---------------------------------------
«Залиш мене у спокою, весна,
я так стомилася з тобою у двобою» -
так каже жінка… що то за одна!?
двобій з весною чи то із собою?
такі думки – то справжня дивина
«зимова вишня» жінка та, напевно
таких я зустрічала … в чим вина
що зиму так вона плекає ревно
сніги на серці, ожеледь чуттів
блакить небесна навіть і не сниться
і погляд згас і голос занімів
лишень холодна моторошна криця…
отямся, подруго! закресли календар
вже все минулося і зклякло - відболіло…
прийми весну як вічний Божий дар
вже ось вона, душі твоїй відлига!
немає на землі таких подій
що виморозять серце до останку
хто ж може бути радості крадій,
хто може скасувать весняні ранки?
ніхто й ніщо… весна на сполох б’є
як те дитя, що має народитись
життя вирує - пута розірве
щоб знову ти змогла йому радіти!!!
***************************************
«Оставь меня в покое, о весна,
я так устала воевать с тобою!-
так молвит женщина, что век одна!?
и с кем борьба её - с весной , с собою?
такие мысли – диво для неё,
для «зимней вишни» - так зовут жалея…
таких встречала я... и кто виной,
что зиму она ревностно лелеет?
снега на сердце, страха скользкий мел,
лазурь небесная уж и не снится,
и взгляд потух, и голос онемел,
и сталь холодная в окно стучится...
опомнись, женщина! порви свой календарь,
всё миновало, отболело - не как прежде...
прими весну как вечный Божий дар
вот, вот она , душе твоей надежда!
на свете вовсе нет таких проблем,
что выморозят сердце без спасенья,
от краж какая радость будет тем,
кто хочет отменить рассвет весенний?
никто , ничто ... весна тревогу бьет,
как то дитя, что хочет вновь родиться...
бушует жизнь... и путы разорвёт,
чтоб радость в ней опять могла случиться !!!