Мой старенький плюшевый мишка,
Лишь ты от семьи остался!
Сегодня погиб мой братишка,
Вчера ещё громко смеялся.
*
Неделя, как маму убило.
Теперь и соседку с братом.
Нас снова фашисты бомбили.
Война, ты во всём виновата!
*
Уже не могу даже плакать,
И где ж нам с тобой скитаться?
Мой мишка, ну дай скорей лапу,
Одной чтоб совсем не остаться.
*
У нас нет ни дома, ни хлеба.
Воюет на фронте папа.
А бомбы летят градом с неба.
Как страшно, скорей дай мне лапу.
*
Тут вдруг почтальон нас заметил,
Вручил мне письмо от папы.
И взял нас домой к своим детям,
А сам почему-то заплакал.
*
Мы впроголодь жили и ждали
Когда День Победы придет.
Погиб почтальон, мы в печали,
Оставил трех малых сирот.
*
Отец наш в июне вернулся.
Забрал всех троих и меня.
В тот день он всем нам улыбнулся:
Какая ж большая родня!
*
Шагаем по белому свету,
Отец наш и четверо нас.
Потомки, вам помнить про это
Мы вам завещали сейчас!
***
ВЕДМЕДИК З ПЛЮША
(вільний переклад П.Голубкова)
Старенький ведмедик мій з плюша,
З сім’ї - ти одинврятувався!
Загинув мій братик Ванюша,
Що вчора ще дзвінко сміявся.
Вже тиждень, матусю як вбило.
Тепер і сусідку вже з братом.
Нас знову фашисти бомбили.
У всьому війна винувата!
Не можу вже я навіть плакати,
Куди ж нам з тобою подітися?
Ведмедик, скоріше дай лапу,
Щоб зовсім одній не лишитися.
Немає ні хліба, ні хати.
Воює на фронті наш тато.
А бомби летять з неба градом.
Як страшно, скоріше дай лапу.
Тут нас листоноша помітив,
Від тата дав лист, побалакав.
Додому взяв, десвої діти,
А сам чомусь гірко заплакав.
Ми впроголодь жили й чекали
Все Дня Перемоги прихід.
Загинув і він, ми в печалі,
Залишив малих трьох сирІт.
Наш батько - у червні вернувся.
Забрав і тих трьох, і мене.
В той день він всім нам посміхнувся:
Велика ж рідня. ой. нене!
Крокуємо світом, без хати -
Наш батько і четверо нас.
Нащадки, проце пам'ятати -
Вам заповідьнаша в цей час!