Аж коли сповна мiра... ВIРА?

Зозуля Юрий Павлович
Відчуваю — як бринить...
І з душею — так  і  мчить...
Рій чуттів — на щастя мить...
А життя б — все так й прожить...

~   ~    ~    ~    ~    ~

ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; й кожне слово зброя: і героя, й твОя! 
вітаючи вірних, — вам воно хоч якось схоже до Віри, чи лишень із АКРО?
а місце собі нехай знайде у зшиточку 'Лелеча малеча... Й лепече ж лелече!'