Автор: Олександр МАЧУЛА, Украіина
Страница автора: http://www.stihi.ru/avtor/richterrr
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА
СТАРЕНЬКАЯ МАМА
Спешите к матерям, чтобы не опоздать ...
(из собственного горького опыта)
Уставшая, забытая, одна...
Погасли очи, выцвели на солнце.
Покрыла, словно снегом, седина –
давно на пару с грустью у оконца.
Желтеют листья вот уже в саду,
задумчивость в лице её застыла.
Сидит бабуся тихо, а беду
на волосы цветочком прикрепила.
Сидит, бросая на дорогу взгляд,
тоска косою сердце истязает.
И так уже который год подряд,
детей всё ждёт, тоске её нет края.
Ослабла, силы нет уже в ногах,
хатёнка покосилась от дождей.
Забор рассыпался, туман в глазах,
весь свет стал пуст, коль рядом нет детей.
В раздумьях потеряла свой покой,
о дочках, сыне мысли сердце рвут,
и день, и ночь широкою рекой
воспоминания в глазах плывут.
Когда холодный ветер пролетит,
В саду засвищет и в прибрежных лозах,
скрестивши руки, также всё сидит,
глотая молча собственные слёзы.
Укрылась листьями земля опять,
пора и ей уже в последний путь.
Дождётся ли детей она, как знать…
Её печаль, пожалуй, не поймут.
-
http://stihi.ru/2015/10/24/4927 – оригинал
СТАРЕНЬКА МАТИ
Спішіть до матерів, щоб не спізнитись …
(із власного гіркого досвіду)
Знетомлена, покинута, сумна,
вже очі згасли й вицвіли на сонці,
волосся снігом вкрила сивина –
сидить самотньо в хаті, край віконця.
Пожовкло буйне листя у саду,
задума на обличчі захолола.
Сидить стара матуся і біду
мов квітку в сиві коси приколола.
Сидить, дорогу сумно спогляда,
і туга як косою серце крає.
Своїх синів і дочок вигляда,
а їх не видно, все чомусь немає…
Безпомічна, уже не носять ноги,
хатина похилилась від дощів,
зітлілий тин поліг біля дороги
і цілий світ для неї опустів.
Лиш думка про дітей і непокоїть,
водою мозок точить, душу рве.
А час пливе широкою рікою
і так старенька спомином живе.
Холодний вітер садом пролетить,
засвище і розтане в верболозах.
Схрестивши руки матінка сидить,
і мовчки все ковтає власні сльози.
Укрила осінь знову землю листом,
вже незабаром і в останню путь.
Однак не їдуть в гості діти з міста,
та їй цього ніколи не збагнуть…
24.10.2015, Миколаїв