Холодний бриз торкнувсь коханої чола,
Північне море ревно зайнялося –
Із хвилями перемовлялася вона,
І сповідалась їм... Чи так мені здалося?
Ми йшли удвох, та відчували: не самі –
Стара морська гладінь зустріла давню силу –
Старече Небо, й в тихій ніжній тьмі
Знайшли вони Любов, посивілу й красиву.
Під шепіт срібних хвиль розсіялася мла,
Прощання прикрашала золотом світанку,
Торкаючись безшумно коханої чола,
Лишаючи тонкі заграви наостанок.
Морський кришталь сягає вдалечінь,
Над нами, мила, неба пасма пречудові.
В житті моєму меркнуть злість і тінь,
Сповиті та осяянні ласкавими обіймами любові
переклад: Яна Сиса