Біль на супутній світлинці не головний, а лиш у голові; а тут 7-й рік "хатят лі" хатятлікіє.
І скрізь додаю нам ув оберіг, нЕчисті в поріг по ріг: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!
Переопубліковані ці рядки сприйняв іншо, ніж до війни: може, ще кому так?
дух густіє винний...
винний в нім й безвинний...
чи життям те треба...
стогін йде й з-під неба...
й зЕмлі — за могили...
й набирА смерть сили...
в мОроці, в морОці...
й старці, й в новім році...
й мЕжі ж, та пороги...
й дУрні, їх й дороги...
й все нові, паркани...
й під все вищі, храми...
й виразками в тілі...
дУші, занімілі...
й пошесті, хвороби...
де ж усі Подоби...
А біля згарища двійко відгуків на «передРiздвяний Бiль» (Юрий Зозуля): вітаю і їх, і не зримі нині! + Будьмо!!
Ви відчуваєте, що твориться у моїй душі
Здоров'я вам, пане Юро і благополуччя
З теплом та повагою,
Богдана Синюк 04.01.2014 19:25
Чудово!
Дякую!
Точно до крапельки!
Та - не втрачайте Надії!
Любові і Радості!
З Святами!
Катерина Жебровська 04.01.2014 15:08