Как будто звёздочки в ночи –
Так Ваши очи поглядели.
Мою тоску куда Вы дели?
Как будто звёздочки в ночи –
Так Ваши очи поглядели.
Такого взгляда не забыть.
Весенний ливень справа, слева.
Теперь моя Вы королева,
И мне молиться и молить,
Вновь задаваясь мыслью – где вы?
Когда ж мы встретимся опять?
И да пошлёт нам Бог свиданье!
Любовь рождается святая…
В душе, чтоб Вас не потерять,
Живёт надежда на свиданье.
Мне кто-то скажет: не мечтай,
Она тебе совсем не ровня,
Но не могу дышать я ровно,
Приходит новый день, как май –
И празднично, и полнокровно.
Меня Вы вдруг лишили сна
На перекрёстках дней и улиц.
О, если б снова Вы вернулись
В ту сказку, где с зимой весна,
Смеясь, друг другу улыбнулись.
Миг встречи, словно свет свечи.
Теперь и жить мне на пределе.
Как будто звёздочки в ночи –
Так Ваши очи поглядели.
Перевод с белорусского
Мікола Шабовіч
* * *
Нібыта зорачкі ўначы,
Так Вашы вочы паглядзелі.
Мой сум і боль куды падзелі?
Нібыта зорачкі ўначы,
Так Вашы вочы паглядзелі.
Таго пагляду не забыць,
Бо ён прынёс вясны залеву.
Цяпер – мая Вы каралева,
І мне маліцца і маліць,
Усе адкінуўшы сумневы.
Калі ж мы стрэнемся яшчэ
І ці пашле нам Бог спатканне?
Так нараджаецца каханне...
І ў Вашым позірку вачэй
Жыве надзея на спатканне.
Мне хтосьці скажа: «Летуцень!
Яна табе зусім не роўня», –
Ды не забыцца мне ўсё роўна,
Як ночы ўслед прыходзіў дзень,
Такі святочны і чароўны.
Мне песціць Вашае імя
І чуць у ім прыліў італій.
О, каб жа зноў Вы завіталі
У тую казку, дзе зіма
З вясной заручаны спраўлялі.
Той міг сустрэчы берагчы
У будні буду і ў нядзелі.
Нібыта зорачкі ўначы,
Так Вашы вочы паглядзелі.