Микола Шабович. Как будто звёздочки...

Владимир Сорочкин
Как будто звёздочки в ночи –
Так Ваши очи поглядели.
Мою тоску куда Вы дели?
Как будто звёздочки в ночи –
Так Ваши очи поглядели.

Такого взгляда не забыть.
Весенний ливень справа, слева.
Теперь моя Вы королева,
И мне молиться и молить,
Вновь задаваясь мыслью – где вы?

Когда ж мы встретимся опять?
И да пошлёт нам Бог свиданье!
Любовь рождается святая…
В душе, чтоб Вас не потерять,
Живёт надежда на свиданье.

Мне кто-то скажет: не мечтай,
Она тебе совсем не ровня,
Но не могу дышать я ровно,
Приходит новый день, как май –
И празднично, и полнокровно.

Меня Вы вдруг лишили сна
На перекрёстках дней и улиц.
О, если б снова Вы вернулись
В ту сказку, где с зимой весна,
Смеясь, друг другу улыбнулись.

Миг встречи, словно свет свечи.
Теперь и жить мне на пределе.
Как будто звёздочки в ночи –
Так Ваши очи поглядели.


Перевод с белорусского


Мікола Шабовіч

* * *

Нібыта зорачкі ўначы,
Так Вашы вочы паглядзелі.
Мой сум і боль куды падзелі?
Нібыта зорачкі ўначы,
Так Вашы вочы паглядзелі.

Таго пагляду не забыць,
Бо ён прынёс вясны залеву.
Цяпер – мая Вы каралева,
І мне маліцца і маліць,
Усе адкінуўшы сумневы.

Калі ж мы стрэнемся яшчэ
І ці пашле нам Бог спатканне?
Так нараджаецца каханне...
І ў Вашым позірку вачэй
Жыве надзея на спатканне.

Мне хтосьці скажа: «Летуцень!
Яна табе зусім не роўня», –
Ды не забыцца мне ўсё роўна,
Як ночы ўслед прыходзіў дзень,
Такі святочны і чароўны.

Мне песціць Вашае імя
І чуць у ім прыліў італій.
О, каб жа зноў Вы завіталі
У тую казку, дзе зіма
З вясной заручаны спраўлялі.

Той міг сустрэчы берагчы
У будні буду і ў нядзелі.
Нібыта зорачкі ўначы,
Так Вашы вочы паглядзелі.