Людям Благородным

Белая Роза-Таня Маслий
Здесь отнюдь не до стихов,
Да и не до прозы...
Шайка подлых Индюков
Колошматят РОЗЫ...
 
Не до смеха Мне, друзья,
Но Беда присела...
Вся коррупция, как тать,
Мне на уши села...

И они не поглядят,
Что Я -- Человечек!
Только жизнь забрать хотят,
Не пустой орешек...

Так собралось, как на рать,
Психиатров вшивых:
Тут и Ценечка Андрей,
С. Гнатюк плешивый;

И Яечник, что В.В.,
Что гаразд на шутки..,
Про Меня, больной башкой
Пишет "прибаутки".

Даже знает этот дед,
С кем живу, гуляю,
Что поела на обед
И о чем мечтаю...

Там Клавацкий, зашибись,
Шипка, -- тоже баба.
Все хотят Меня лечить
И не при параде.

Ну диагноз Мой востер,
Скоро Я покаюсь:
То сижу я, то лежу,
А то кувыркаюсь!!!

Да гимнастика была,
Есть Моя стихия!
Только Эти не про то,
Здесь "Психиатрия"!

А еще диагноз Мой,
Что писатель не плохой!
Только Ценику противно,
Что не жмусь к нему умильно.

Не читавши, ничего,
Расписал он Ого-го!
"Пише щось ні те, ні се!
Просто Хвора та й усе!"

Але звісно не до ладу,
Цілувать собаку ззаду...
Але все ж за головного
Шахрая ще й не одного

Тут згадати довелося б...
І поліція, бідося!
А чого ж увесь цей гвалт?
За квартиру весь парад!

Та квартира невеличка,
Та ділить її вже звичка:

І Яєчнику, і Цьоні, Гнатюку
І всім, всім , всім...
Дам качанчика гнилого...
Інше все сама Я з"їм.


Смотрите прозу: Людям благородным