Там, де квіти розквітають,
Солов’ї пісні співають –
В вишиванці рідний край.
Де трембіта і кошари,
Де яскравії стожари –
Завжди там трави розмай.
Де цвітуть волошки в житі,
В срібних росах-оксамиті,
І на спомин все легке.
Де сопілка калинова,
Де вкраїнська рідна мова –
Серцю миле все таке.
Де стрімкі гірські потоки,
Льону квіти синьоокі,
Там душі моєї спів.
Де смереки і ялини,
У долині кущ калини –
Витік там моїх років.
Де колосся вітер хилить –
Серцю любе все і миле,
Там душа, як у раю.
Де зелені полонини
І квітучії долини,
Цього всього не втаю.
Там, де ріки й водоспади,
Де широкії левади,
Залюбки туди прийду.
Подивлюся, оком гляну,
В пелену зайду туману,
Вишня в цвіті у саду.
Де нектар збирають бджоли,
Де Карпатські сині гори –
Святе місце на землі.
Де сорочка вишиванка,
Де нап’юсь води із дзбанка –
Це все в рідному селі.
Де спадають срібні роси
На зеленії покоси
І в саду хрущі гудуть,
Там співуча рідна мова,
Мами пісня колискова…
Всі думки туди ведуть.
Там, де квітнуть дивоцвіти,
Біля хати в мами квіти
І рушник є на стіні,
Українська пісня лине,
Над землею небо синє –
Найрідніше це мені.
Де встає з колиски сонце,
Промінці кида в віконце,
Саме там є справжній рай.
Де я чую голос мами,
Де дитинства йду стежками –
Серцем завжди там бувай.
Там, де явір край дороги,
Де мочила в росах ноги,
Де повітря, як кришталь,
Там душа моя радіє,
Від спогадів серце мліє,
Й грає мило ще скрипаль.
Де думки пливуть за обрій,
Де привітні люди добрі,
Там років моїх розмай.
Туди серцем завжди лину,
В вишивану Україну,
Бо це – рідний милий край.
17.05.2020 р.