Квiтка

Окса Кова
Колись була квіткою
Проростала влітку я
Сонцю посміхалась
Разом із сусідками
Польовими квітками
Бавились-кохались

Та прийшли на луг дівчата
Щоби квітів назбирати
З ними й смерть прийшла
І вона мене зірвала
Від коріння відірвала
В вінок заплела