Я сьогодні сумна... не було ще так сумно ніколи...
І не в тому печаль, що всю землю накрили сніги....
Пригадався той час, як цвіли у саду матіоли,
А матуся, під вечір, із маком пекла пироги...
Чай пили ми удвох з пирогами із смаком кориці...
Я так юна була....мама зовсім іще молода...
Пролетіли ті дні, як якісь дивовижнії птиці....
От, назад повернути б, ті самі щасливі літа!!!
Де цвіли матіоли...і пахли духмяно - духмяно...
Де так вірить хотілось, що щастю не буде кінця...
Перші зустрічі в сквері....і перше шаленне кохання...
Поцілунки трімкі...а попереду - ціле життя....
Все було у житті...тепле літо і сніжнії зими....
Безумовно, для всього буває свій час і пора...
І буває, на жаль, - прокидаємось зовсім не з тими,
І живемо не з тими, що серце для нас вибира...
Я сьогодні сумна....відцвіли вже давно матіоли...
На побачення перше я більше уже не прийду...
Пролетіло життя...тільки я не забуду ніколи,
Те шаленне кохання....і ті матіоли в саду...