***
Віршів рядками, вистражданих болем,
Лечу до тебе знов, моє село,
Щоб прогулятися родючим полем,
Де серце щиру віру віднайшло.
Зупинку зроблю у забутій школі,
Згадаю всіх своїх учителів;
Вони навчили бачити недолю,
Серед тернистих пройдених шляхів.
Надію зберегли найперші друзі:
Постануть у відкритому вікні –
Дитинства безтурботній білій смузі,
Там людяності мерехтять вогні.
Ніколи вже не стріне на порозі
Моя матуся – вчительська сільська:
Біля могили, стриматись не в змозі,
Впаде сльоза незрадлива, гірка.