По небу хмари зграями летять -
Безкрилі птахи затулили небо...
Вони, як чорна й жалюгідна тать,
Украли почуття палкі до тебе....
У захваті кружляє заметіль...
(Та я ніколи не любила віхол)...
Хто любить, той не заподіє біль,
Не побажає зла тобі і лиха...
На склі малюю силует вітрів
Душі на втіху. - не для чоловіцтва....
Так мало тиші...так багато слів...
Я викреслю із них слова каліцтва...
Неначе цвяхом тишу хтось шкребе,
Гудуть слова настирливі, як пили...
Я маю право на саму себе!!!
Малюю вітер, щоб вдихнути сили....
На жаль, усе примарне на землі:
Любов примарна ....і...земне тяжіння?
Примарні почуття лишили тлін...
В них зливи слів вдаряли, що каміння...
Нас розсудити зможе тільки час...
Та й божої нам кари не уникнуть...
Біблійська помста осліпила нас:
"За око - око", - значить всі осліпнуть....
Я до сліпої помсти не впаду,
Бо знаю певно - за усе воздасться....
Земля, спинись на мить! - нехай зійду:
Я вичерпала свій ліміт на щастя........