***
Колись дитинством мандрували:
Чумацький Шлях – як молоко –
Серед зірок ясних шукали,
Аж поки ніч заволокло.
Згадаю зоряні ті ночі –
Сльоза блискуча забринить.
Я першого кохання очі
Не забував на жодну мить!
Життя, як розпорядник долі:
Щось склалось так, а щось не так.
Моє дитинство – чисте поле,
Де вперше сів у свій літак.
І полетів до сонця сходу,
Щоб роздивитися блакить;
Згадати про дівочу вроду
Та про зорю, що мерехтить.
Отак воно і пролетіло
Життя мандрівниче моє;
Волосся трохи посивіло,
Але я знаю – щастя є!