Це світ реалій чи потойбічність?
Чи хтось у ніч цю пролив чорнила?
Картинки чорні малює вічність...
Баланс тримати я більш несила...
Туди - сюди...затискаю нерви,
Нестерпний біль залишає обрис...
Життя - шедевр...та горять й шедеври...
Повільно тліє і мій рукопис...
Безсоння ночі в холодних барвах,
Нависле небо, як чорна лапа...
Згаса важливість життєвих скарбів ,
Їх сльози б'ються в сердечний клапан...
Неначе в'язень, йду на заклання...
(як жаль, що в болю нема мірила)
Безсонні вірші горять зізнанням,
Моя свідомість втрачає крила...
А я шепочу зрадливій музі:
Втамуй цей біль, бо нема спасіння...
Життя стікає у світ ілюзій ,
В безодню падають сновидіння...
Журнальний столик...все бездоганно:
Пігулки... квіти...і томик Даля ...
Під товстим гримом ховаю марно
Душі останки - синдром Стендаля..