Ніхто не знає, певно, наперед,
Коли і де нас стріне хуртовина...
Обійми - самий теплий в світі плед,
Їх потребує, над усе, людина...
В жорсткому світі холоду і зла,
Хтось лиє в душі нам настій отрути...
В обіймах стільки справжнього тепла,
Що в них зігрівшись, можна все забути...
Людина так жадає теплоти,
Тремких обіймів, ніжності, любові,
Турботи, розуміння, доброти,
Підтримки у живім і щирім слові...
Що коштує нам витерти сльозу?
І що бува цінніше в світі, справді,
Як дарувать комусь душі красу,
Яка дорожча блиску всіх смарагдів...
Як нам важливо в час сумних годин
(В усіх в житті буває чорна смуга)
Відчути - ти у світі не один,
Знайшовши втіху у обіймах друга...
Леліймо в серці ніжні почуття,
Щоб не прожити на землі, мов в приймах...
Обійми нам покращують життя...
Подовжуймо життя своє в обіймах...
Коли вам здасться, що життя не мед,
А всі черстві довкола і байдужі,
Накиньте самий теплий в світі плед -
ОБІЙМИ...бо вони лікують душі...