Життя

Корнейчук Пётр Ефимович
       
* * *
Радію, як дитина, снігу,
Його падіння – дар небес;
Казкової зими забігу:
Найважливіше із чудес.

У снігового покривала
Природна чиста білизна.
Зима під нею заховала
Осінні фарби й письмена.

Весняний подих відчуваю:
П’янкий завжди у нього смак.
В цю пору майже забуваю
Про все, що сталося не так.

Про горе і розчарування,
Підступну зраду та брехню;
Про випите до дна кохання,
І попіл... залишок вогню.