Із колиски ласкавого серця матусі,
І долоней турботливих батькових рук,
Що давали життя кожній ніжній пелюстці,
Ти здійнялась з дитинства в життєвую путь.
Крізь роки і дороги, гладкі і тернисті,
Де співають тополі й осики сурмлять,
Твої юні крилята в цей день урочистий
Відпускають тебе в самостійне життя.
Ти немов на вітрилах, злітаєш в безодню
Світлих променів ранніх, сузір’ів ясних,
Для матусі і тата ти гордість сьогодні,
Справжня квітка чарівна любові й краси.
Але знай, що життя – не завжди нагорода,
Кожен день колисає нестриману мить,
Радість може звернутись на горькії сльози,
Захід в серці тобі обернеться на схід.
Та ти все ж не сумуй, якщо біль стисне груди,
Лиш поклич – і до тебе одразу ж прийдуть
Материнська усмішка і батькові руки
І на крилах своїх тебе вмить пригорнуть.
Та якщо ти злетиш до небес неокрайних,
Той, хто любить тебе, буде поруч завжди,
Моє серце для тебе, повір, не зів’яне,
Буде там лиш літать, де літатимеш ти.