Порыжеет сирень. Поосыплется розовым вишня.
И черешенка скинет тихонько невесты фату.
Майским вечером поздним весна соберётся неслышно,
Помахав на прощание всем нам рукой на лету.
Неба край золотится огнём удивительной силы
И на Млечном пути тот огонь россыпь звёзд озарит.
Не судите весну, что смогла, она всё воскресила.
Не вините и в том, что еще пережить предстоит.
*****
Порудіє бузок, доосиплеться вишня рожева
І черешенька зніме тихенько весільну фату,
І під вечір весна відлетить з караваном травневим,
Помахавши рукою прощально усім на льоту.
І крайнебо горітиме золотом дивної сили,
До Чумацького Шляху рясні свої зорі знесе…
…Не судімо весну, що своє, як могла, відробила
І не винна, лишаючи нам пережите усе!
Василь Головецький
Илл.интернет.