“Сафо” Леся Українка
Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.
До пісні своєї сумної
На лірі вона приграє.
І з піснею тою у серці
Велика їй туга встає:
В тій пісні згадала і славу
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,
Надії і розпач… Дівчина
Зірвала лавровий вінець
І в хвилях шумливого моря
Знайшла своїй пісні кінець.
(с.Колодяжне, 1884, 3 листопада)
-----------------------------------------
“Сафо” Леся Украинка
На скалах, над волнами моря
Девица-отрада сидит,
Лавровый венок в её косах,
В руках её лира звенит.
Под песню тоски и печали
На лире играет она,
И с песнею той всё сильнее
Девица грустнеет, бледна.
В той песне припомнила славу
И весь окружающий свет,
Любовь и лукавство людское,
Измену – печаль своих лет, -
Надежды, отчаянье… Дева
Стащила лавровый венец
И в волнах бурлящего моря
Нашла своей песни конец. (с.Колодяжное (Колодезное), 3.11.1884)
(Переведено 8.06.2020)