Нi, не тому моя душа сумує,
Що так гiрко плаче злива уночi,
Не тому, що грiм грохоче, вередує
I жодна зiрка в небі не блещить.
Не тому душа моя страждає,
Що прийшла печальною весна,
Не вiд холоду серденько калатає,
Не вiд їжі,яка щодня піснА.
А сумую я тому, що ледi Старiсть
Кожним ранком посмiхається до мене,
А в державi безлад і недбалiсть,
Ще й корупцiєю влада полонена.
З сивиною хотiлось б жити гiдно,
Не вiдчувати приниження i зла,
Мандрувати в Україні рiднiй,
Пiзнавати її скарби сповна.