В моїм краю мене уже немає,
Без мене там півонії цвітуть,
Та пам’ять чужина не спопеляє,
А спогади щораз до мене йдуть.
В моїм краю батьківськая святиня,
Вона у серці й пам’яті живе,
Ще й збереглась в коморі мами скриня,
Все думка туди хвилею пливе.
В моїм краю – мої стежки-дороги,
Забрати їх з собою я не зміг,
Оббиті мною всі старі пороги,
З яких у чужину мій шлях проліг.
В моїм краю ще й батьківська криниця,
З якої воду завжди вдома пив,
Так хочеться до всього притулиться,
І скуштувати з саду наших слив.
В моїм краю ще й солов’ї співають,
Я їх не чув багато довгих літ,
Старі батьки щодня мене чекають…
Від них пішов в чужий далекий світ.
В моїм краю звучить вкраїнська мова,
Мене нема, та все лишилось там,
У пам’яті ще й пісня колискова,
Й в саду черешня, що садив я сам.
В моїм краю і мальви, і барвінок,
І рута-м’ята, і гіркий полин…
В життя людського інший там відтінок…
А в піднебессі – журавлиний клин.
В моїм краю усе найкрасивіше,
Така краса – де в світ колись прийшов,
Воно назавжди серцю наймиліше,
Я в серці з цим у чужину пішов.
В моїм краю калина і сопілка,
Верба, тополя, липа, водограй,
Вишнева і бузкова ніжна гілка,
А в серці – рідний український край.
09.06.2020 р.