Чи знаеш ти, чому у щастя
Немае вiку на землi?
Воно не стане нi завчасним,
Не запiзнiлим взагалi.
Воно, мов крапелька туману,
Чи неосяжний океан,
Зруйнуе будь якi паркани,
Чи стане злу мiцний паркан.
Воно в усьому, що навколо,
Найважливiше ж – у менi,
Лiкуе будь якi проколи,
Не тоне в гнiвi та винi.
Його не треба десь шукати,
Адже воно в душi живе,
Рясне, щедротами багате,
З'еднавши вiчнiсть та нове.
I щастя лиш дедалi бiльше,
Коли його я роздаю,
I долi шлях стае теплiшим,
Бо з ним я всюди – у раю.
9 червня 2020 р.