Море волновалось (Лариса Рубальская, http://www.larisarubalskaya.ru/poetry/?ELEMENT_ID=86)
Море волновалось, море бушевало,
Море будто злилось на тебя.
Ты со мной осталась, нежно целовала,
Но уже как прежде не любя.
В розовых закатах, в розовых рассветах
Солнце раскалялось в вышине.
Ни в твоих вопросах, ни в твоих ответах
Интереса не было ко мне.
Брызнув алым соком спелого граната,
Ты его делила пополам.
А глаза смотрели как-то виновато,
Я бы всё отдал таким глазам.
Море волновалось, море бушевало,
Море било пеной в берега.
В жизни всё проходит, будто не бывало,
Только ты мне вечно дорога.
МОРЕ ХВИЛЮВАЛО (вільний переклад П.Голубкова)
Море хвилювало, море вирувало,
Море ніби злилося на те:
Ти була зі мною, ніжно цілувала,
Хоч не так кохала вже, проте.
В сутінках рожевих, у ясних світанках,
Сонце з височин нас все ще так пекло.
У твоїм мовчанні, у твоїх питаннях,
Інтересу більше не було.
Бризк червоним соком стиглого граната,
Навпіл ти ділилась наче сам на сам.
І дивились очі якось винувато,
Я віддав би все таким очам.
Море хвилювало, море вирувало,
Били в берег піна хвилі і нудьга.
Все в житті проходить, ніби не бувало,
Тільки ти довічно дорога.