вір ще, хоч не вірше; а й не гірше!
чи й Одін, Бог поезій-перемог-полювань: чи ловці Муз про Нього й чули, бо ігнорують; і Самого — не полюють?
чи й бай-бай скрізь крізь різь: ця байдужість вже недужість?
чи й учора з повтора Христа розпинали: щовічно-щорічно-щоденно; щоразу щоюдно?
чи й до того ідолів инших Богів скидали-топили-палили-рубали, з їхнього й свого життя викидали?
а правителі правлять чуже на своє, цькують люд на люд; світ-бо завше і з паскуд: а з кожним тобою юрбою...
а Боги усіх мастей, тако з усим Божим псевдом; Однісінького розтаскано на шматки: хто-де узрить Образ, Подобу...
а поставлять-наставлять служить у храмі при крамі, в світлиці й безлицій; як в борделі, як "моделі"...
й преться над світ за Сінь ниць-тлінь: і бездуха повитуха сповива світ замість Духа; ой, не стиха пиха гріха!
й злу зле без добра!
й ще зло не щезло!
й злу в нову тривогу добро літнє за весною: по злу йдуть як гною; й добро — є собою!
й світ увесь би Світлу в оберіг, мОроку в поріг по ріг; то й святкуючих Боже — зо СвятАми!