Старушка-рифма в стихотворения заборе
прибита, как штакетина гнилая.
Место заполняет. Коль равнодушным глазом
по ней скользнешь, то скажешь: "Все в порядке!"
Но только потревожь ее рукой,
попробуй убедиться сам,
а крепко ль в слово вбит мысли гвоздь,
и вот гудит в поэзии дыра.
Но хуже, когда мысли ржавые,
как молотком, вогнали в доску рифмы,
что, мягкая от гнили, впустила ржавчину.
Зачем же возводить ограду,
что дырами заверещит,
невинных побуждая к воровству?
с украинского перевел А.Пустогаров
СТАРЕНЬКА РИМА
Старенька рима у паркані вірша
Прибита, мов штахетина гнила,
Займає місце. Як байдужим оком
Сковзнеш по ній, то. скажеш: “Все гаразд!”
Та тільки потривож її рукою,
Переконатися попробуй сам,
Чи міцно думки цвях сидить у слові –
І вже гуде в поезії діра!
Але ще гірше, як іржаву мисль
Вганяють молотком у дошку рими,
Що зм’якла від гниття й приймає ржу!
Навіщо майструвати загорожі,
Коли вони дірками верещать,
Під’юджують невинних до злодійства?