Ти задавив в собі пророка
Слова правдиві приховай
У моді бруд і колотнеча,
Повага стиснутим ротам,
Довіри більше не існує.
І ти у колі там де сміх,
Понуро грає дивна пісня,
І ти стрибаєш їм у такт,
Навмисно витягаєш криком.
А ну зірви, а ну пірнай,
У саме кодло зла і гніву,
Дави, топи в собі пророка,
Слова наступні забувай.
Любов, добро і справедливість,
Навіки в темряву жбурляй,
Забудь змію, що коло серця,
Отруту ллє в твій світлий сад.