Оригинал:
Ламає біль з усеньких сил
Як покривалом.
Сміятись вчуся...Геть без крил...
Тебе не стало.
А я сховаюсь у дощах
Десь попід хмари.
А я шукаю щастя шлях,
І сію чари.
Сміятись вчуся.Дивина.
Ніби ходити.
І вкрила душу сивина.
І більш любити
Життя потрібно.Я сміюсь.
Щоб лиш...Не гірше...
І Богородиці молюсь.
І пишу вірші.
Хтось прочитає і знайде
Про себе навіть.
Хай ніч весь біль отой вкраде,
Тихенько пам'ять
Зголубить в посмішку.Я вчусь
Сміятись справді.
До ніг Господніх примощусь
В Едемськім саді.
Відочка Вансель
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Ломает, изо всех-то сил,
Боль покрывалом…
Учусь смеяться. Как без крыл?!
Тебя не стало.
А я…укроюсь как-нибудь
В дождя объятьях.
Искать мне к счастью верный путь.
Не виноватьте…
Учусь смеяться…Не вина:
Ходить как будто…
Покрыла душу седина…
Любить побудка
Сильнее жизнь. И я смеюсь…
Чтоб лишь…не хуже…
И Богородице молюсь.
Но мир мой сужен.
Вздохнёт лишь кто-то, кто найдёт
С собою сходство…
Печаль пусть за ночь украдёт
Боль первородства.
Улыбкой нежною лучусь,
Хоть не богема.
К ногам Господним примощусь
В саду Эдема.
Аватар Автора оригинала