“На вічну память листочкові, спаленому приятельскою рукою в непевні часи” Леся Українка
Ой палка ти була, моя пісне!
Як тебе почала я співати,
В мене очі горіли, мов жар.
І зайнявся у грудях пожар.
Хтіла я тебе в серці сховати,
Та було моє серденько тісне,
Ой палка ти була, моя пісне!
Так, була моя пісня палка.
Вислухала товаришка спів,
Мов троянда, уся паленіла,
І сльоза в неї в очах бриніла
Вїд гарячих, невтримливіх слів,
Ї тремтіла подана рука...
Так, була моя пісня палка.
Ти занадто палка, моя пісне!
Як настала тривожна година,
Запалилося слово вкінець
І спалило тонкий папірець...
Замість пісні лежить пожарина.
Ой, глядіть, знову іскорка блисне!
Ти занадто палка, моя пісне!
26.11.1896
--------------------------------
«На вечную память листочка, сожжённого приятельской рукой в смутное время» Леся Украинка
Ой, жарка ты была, моя песня!
Когда я начала тебя петь,
Мои очи пылали, как жар,
И в груди разгорелся пожар.
Тобой сердце хотела я греть,
Только было тебе слишком тесно.
Ой, жарка ты была, моя песня!
Да, была моя песня жарка,
И товарища слушала зов;
Словно роза, она пламенела,
И слеза в её глазках звенела
От горячих, безудержных слов;
Протянувшись, дрожала рука…
Да, была моя песня жарка.
Чересчур ты жарка, моя песня!
Разгорелось лихое кострище,
Слово стало пылать между строчек
И сожгло тот бумажный листочек…
Вместо песни лежит пепелище.
Ой, смотрите, вновь искра воскреснет!
Чересчур ты жарка, моя песня! (5.06.2020)