«Єврейська мелодія» Леся Українка
Ти не мій! Розлучив нас далекий твій край,
І вродлива чужинка забрала!
Ти там, може, знайшов незаказаний рай,
Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла.
І зостались мені лиш пісні та думки…
Ті пісні наші бранці зложили,
Прислухаючись, як край Євфрату-ріки
Вавілонськії верби шуміли.
Ті пісні не співались, у дні жалібні
Арфи висіли смутно на вітах
І гойдались, неначе журились, сумні,
По веселих утрачених літах.
На мовчазних устах не лунав тихий спів,
Він на крилах думок у пустиню,
У зруйноване божеє місто летів
І оплакував рідну святиню:
«Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм,
Вороги найсвятіше сплямили,
На твоїм олтарі неправдивим богам
Чужоземці вогонь запалили.
Всі пророки твої від тебе відреклись,
І левітів немає з тобою.
Хто погляне на стіни, величні колись,
Покиває, сумний, головою.
Ти не наш, але вірними будуть тобі
На чужині ізраїльські люди, -
Що господь сам обрав за святиню собі,
Те довіку святинею буде!»
Милий мій! Ти для мене зруйнований храм,
Чи я зрадити маю святині
Через те, що віддана вона ворогам
І чужій, неправдивій богині?
26.06.1896
------------------------------------------
«Еврейская мелодия» Леся Украинка
Ты не мой! Разлучил нас далёкий твой край,
Чужеземка-красотка украла!
Может, там ты нашёл неожиданный рай,
Без тебя ж я, как роза, увяла.
И остались мне песни да мысли одни…
Наши пленники песни те пели,
У Евфрата прислушивались они:
Вавилонские ивы шумели.
Редко пелись те песни, и в жалобных днях
Арфы грустно на ветках висели
И качались, как с плачем, на тонких ветвях,
И вернуть годы счастья хотели.
На губах молчаливых напев не порхал,
Он на крыльях у мыслей в пустыню,
На руины священные перелетал,
Чтоб оплакать родную святыню.
Ты в руинах теперь, наш единственный храм,
И святыню враги осквернили;
На твоём алтаре неправдивым богам
Чужеземцы огонь запалили.
Все пророки твои от тебя отреклись,
И левитов уж нету с тобою.
Кто на стены посмотрит, что храмом звались,
Покивает с тоской головою.
Ты не наш, только верными будут тебе
На чужбине Израиля люди;
Что Господь выбрал Сам как святыню Себе,
То навеки святынею будет!»
Милый мой! Для меня ты – разрушенный храм,
Иль должна предавать я святыню,
Потому что она покорилась врагам
И чужой, неправдивой богине? (17.07.2020)