К.И.
Не коснулась тебя!
И меня не коснулся ни разу…
Разрывает нас – каждого! –
на половинки разлука.
Я в тебе, ты во мне…
Легче самого лёгкого звука
снится облачко…Ты…
спотыкаются разум и фраза…
Нелегко так, когда
ощущаешь всё из сердцевины.
На любовь заклинаю
касаний волшебных лавины.
Рвёшь ты сердце своё:
мы увидеться просто повинны.
Рвёшь ты сердце моё:
ты считаешь: меня ты не знаешь?!..
Ясно: счастье есть Путь –
не назначенный пункт при разливе.
Ну, а в брачном контракте
и все аксельбанты срывают?!
Может, только в пути
люди так безусловно счастли'вы:
в представленье своём
наилучшие дни проживают?..
Отказаться не смочь.
Дозволенья не жду и не чаю.
Сколько б встречи ни ждать,
на решение обречена.
Кто кого и когда,
у какого столба повстречает,
всё решишь только ты.
И пока я тебе не жена…
Пусть сломается небо
в отчаянье от утомленья,
пусть оно до крупинки,
до капли расплющит звеня, –
только сущность мою
при себе сохраню и в забвенье.
Помни, суженый мой:
чтоб пленить...не догонишь меня.
Автопереклад мовою:
Недоторканий мій!
І мене ж не торкнувся ні разу…
Розтинає нас – кожного! –
відстань на дві половинки.
Я в тобі, ти в мені…
уві сні бачу легку хмаринку,
розуміючи: Ти…
і на цьому спіткається фраза.
Як нелегко, коли
із середини це відчуваєш…
Розраховую я
На торкання, жадані, лавинні!
Краєш серце своє:
неодмінно зустрітись повинні…
краєш серце моє…
не кажи, що мене ти не знаєш…
Дійсно, щастя є Шлях –
не призначення пункт при розливі.
А у шлюбному колі
усі перешкоди зникають?!..
I невже на шляху
люди дійсно, насправді щасливі,
бо в уяві своїй
все найкраще сповна проживають?
Не відмовлюсь я вже…
але ж дозвіл ніхто й не питає.
Скільки б нам не чекати на зустріч,
приречена я.
Хто до кого, коли, у хвилину яку завітає?
це все вирішиш ти…
Чи не заздрісна
доля моя?..
Хай зламається небо
у відчаї цим від утоми,
хай воно до останку,
до краплі розплющить мене –
тільки сутність мою
я залишу в собі попри втому.
Вiрю: суджений мій
доленосну стезю не мине!
Январь-2019