Леся Українка
Так… в кожній країні є спогади раю!
Нема тільки в тебе їх, рідний мій краю!
Були й за гетьманів співці;
З них деякі вічнії співи зложили,
А як їх наймення? і де їх могили,
Щоб скласти хоч пізні вінці!
Цурались вони кучерявої хрії
І вабили очі їм іншії мрії,
Не вів до палацу їх шлях:
Не оди складали, а думи народу,
Не в стансах прославили милої вроду,
А в тихих, журливих піснях…
Ті вічні пісні, ті єдинії спадки
Взяли собі другі поети-нащадки
І батьківським шляхом пішли;
Ніхто їх не брав під свою оборону,
Ніхто не спускався з найвищого трону,
Щоб їм уділяти хвали.
Чоло не вінчали лавровії віти,
Тернів не скрашали ні злото, ні квіти,
Страждали співці в самоті;
На них не сіяли жупани-лудани,
Коли ж на руках їх дзвеніли кайдани,
То вже не були золоті…
1898
-----------------------------------------------------------
Леся Украинка
Да… в каждом краю есть память о рае!
И нет её только в родном моём крае!
При гетманах были певцы;
Какие-то – вечные песни сложили,
А как же их звали? И где их могилы,
Хоть поздние класть им венцы!
Цветистого слога они не любили,
И очи другие мечты им манили,
И путь их не вёл во дворец.
Не оды слагали, а думы народа,
И пели не в стансах любовь и свободу,
А в тихом стенанье сердец.
Те вечные песни, те струны тугие
Поэты-наследники взяли другие,
Отцовским путём побрели;
Никто их не брал под свою оборону,
Никто не спускался с высокого трона,
Чтоб их за труды похвалить.
Их лоб не венчали лавровые листья,
Ничто им не скрасило путь тот тернистый,
Что шёл через мрак пустоты.
Камчатные ткани на них не горели,
Когда ж на руках их оковы звенели,
То были они не златы… (21.07.2020)